Проект Миколаївської організації «Солідарність»: Очаківський доброволець відновив сили після поранення в зоні АТО за власною тренувальною програмою

В очаківській хатинці в досить скромних умовах мешкає 44-річний Володимир, який пішов служити до Збройних сил України добровільно. У 2014 в Донецькій області під час виконання бойового завдання Володимир потрапив на мінне поле та повернувся додому з тяжким пораненням.
Військовий тимчасово винаймає будиночок, виставлений на продаж, де немає жодних комфортних умов для проживання.
Володимир Воропай розповів, що самостійно пішов до військомату після того, як дізнався, що в зоні проведення антитерористичної операції загинув чоловік його сестри. Але не встиг повністю пройти медичне обстеження , тому до армії хлопець не потрапив.
Згадуючи про дружину та діточок, щиро посміхається. Але сумно розповідає, що рідні зараз не мають можливості бути разом.
Під час виконання бойових завдань військові не думають про наслідки та не відчувають стрfху, є лише одна думка – чітко та правильно виповнити завдання вищого командування. Доброволець впевнений, що отримав поранення невчасно і розповідає, що дуже хоче повернутися до служби на окупованій території країни, та часто згадує колектив, який швидко став для бійця родиною.
Після виснажливого лікування та складних операцій стопи в Маріуполі, Дніпрі та Харкові Володимир самостійно почав тренування за власною програмою. Доброволець після участі в київських Іграх героїв зупинятися на досягнутому не збирається.
Загалом військовий переніс 6 операцій, одна з яких травматична ампутація стопи правої ноги. Має діагноз ампутаційна кукса правої гомілки на рівні нижньої третини, зміцнілі післяопераційні рубці лівого колінного суглобу і лівої кісти. Впевнено каже, що відчуває себе чудово, але сподівається, що більше оперувань не буде.
Придбати  перший протез Володимиру вдалося за державною програмою, але більше такої можливості не має.
Зараз військовий потребує спортивний протез для подальших ефективних тренувань.

Персональний тренер Олена Савченко була здивована, коли вперше зустрілась з Володимиром та побачила, наскільки точно та правильно військовий самостійно виконує тренувальні вправи.
Сам Володимир після активного тренування, не дивлячись на серйозну травму, запевнив, що вправи даються легко. Після участі в Іграх Героїв військовий став ще сильнішим та витривалішим, тому планує займатись спортом все життя.
Для справжнього бійця – війна – це не страшно, а спорт –  не важко. Поранення можна пережити, біль можна перетерпіти,  і тільки розлука з родиною здається неможливою.
Володимир потребує нашої з вами допомоги. Вартість спортивного протезу складає більше 100 тисяч гривень. Всі бажаючі допомогти військовому можуть звернутись за телефоном – 093 355 44 08 (миколаївський волонтер, член БПП та очільник ГО «Оберіг» Ольга Малярчук).
img_0001 img_0004 img_0006 img_0043 img_0098 img_0152 img_0212 img_0223 img_9974
Всеукраїнський соціальний відеопроект «Лабіринт правди. Про живе» розкриває всі аспекти та проблеми життя та побуту демобілізованих військовослужбовців та вимушених переселенців.
Мета проекту: звернути увагу влади на життєві умови родин військових (контрактників та добровольців), учасників та інвалідів АТО, переселенців, які покинули свої домівки на окупованих російськими бойовиками територіях.
Передача має благодійну складову, – у рамках проекту можливо зібрати кошти на медичну та психологічну реабілітацію (як військового, так і членів його родини), тренінги, які навчають створювати власний бізнес, та культурне виховання і розвиток дітей військовослужбовців.
Ініціатором та автором проекту виступив миколаївський кореспондент, громадський діяч та представник Миколаївського осередку партії БПП «Солідарність» Алевтина Добровольська.
Раніше до партії за допомогою звернувся хлопець, який є переселенцем.
Микола Лунін у зв’язку з початком військових дій на сході країни не мав можливості звернутися до лікарів після нещасного випадку, що стався з ним в Маріуполі.
У 26 років хлопець опинився в інвалідному кріслі, лікарі говорили, що Микола ніколи не зможе знову навчитися ходити, та й зовсім, після тих травм, які отримав, не виживе. Але з того злополучного дня пройшло 4 роки і всупереч усім прогнозам і діагнозам Коля практично самостійно навчився ходити.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*