Представник МТОП «БПП «Солідарність» ініціював соціальний благодійний проект для допомоги інвалідам АТО та переселенцям

Миколаївський кореспондент та представник МТОП БПП Алевтина Добровольська ініціювала Всеукраїнський соціальний відеопроект (передача) «Лабіринт правди. Про живе», який розкриває всі аспекти та проблеми життя та побуту демобілізованих військовослужбовців-інвалідів та переселенців-інвалідів.
Мета проекту: звернути увагу влади на життєві умови родин інвалідів АТО (контрактників та добровольців), переселенців-інвалідів, які покинули свої домівки на окупованих російськими бойовиками територіях.
У разі потреби додаткової допомоги Алевтина Добровольська надаватиме письмовий запит до органів місцевої влади з проханням вивчити проблему, врахувати соціальний статус військового (або переселенця), проконтролювати виплати пільг та задовольнити потреби демобілізованого.
Передача має благодійну складову, – у рамках проекту можливо зібрати кошти на медичну та психологічну реабілітацію (як військового-інваліда, так і членів його родини), тренінги, які навчають створювати власний бізнес, та культурне виховання і розвиток дітей військовослужбовців-інвалідів.
До партії за допомогою звернувся хлопець, який є переселенцем.
Микола Лунін у зв’язку з початком військових дій на сході країни не мав можливості звернутися до лікарів після нещасного випадку, що стався з ним в Маріуполі.
У 26 років хлопець опинився в інвалідному кріслі, лікарі говорили, що Микола ніколи не зможе знову навчитися ходити, та й зовсім, після тих травм, які отримав, не виживе. Але з того злополучного дня пройшло 4 роки і всупереч усім прогнозам і діагнозам Коля практично самостійно навчився ходити, щоправда, поки за допомогою вертикалізатора.
Зараз хлопець проходить лікування в Миколаївському державному експериментальному протезно-ортопедичному підприємстві, де знаходиться під пильною увагою лікарів. Допомагали Миколі усім світом, кошти збирали і військові 79-ої десантно-штурмової бригади.
Першу операцію Микола переніс в Донецькій лікарні. Там залишався близько місяця, потім був переведений в інший медичний заклад, де провів ще 3 місяці. За цей час Микола навчився сидіти в ліжку. У 2015 році повторно була проведена операція хребта.
Загалом півтора року з невеликими перервами Микола переносив важкі операції. Хлопець має діагноз компресійний перелом хребта з вивихом, з пошкодженням спинного мозку.
Тренування на вертикалізаторі починається з болю і під вигуки лікаря – не поспішати, але Микола пручається, а потім з полегшенням, що найстрашніша біль позаду, з посмішкою робить перші кроки.

Протягом року, незважаючи на те, що тренування є досить важкими, Микола наполегливо виконує фізичні вправи щодня. І не дарма, лікарі кажуть, що приблизно через два тижні інтенсивних тренувань до Миколи повинні повернутися сили і виконувати вправи буде набагато легше. Хлопець ще й самостійно тренується на скейті, і сперечається з лікарями, каже, що сам добре знає, що йому треба робити для того, щоб швидше стати на ноги.
Зараз Миколі необхідно пройти курс лікування ботулінотерапіі. Одна ампула такого препарату коштує близько 7-ми тисяч гривень, Микола потребує як мінімум 5 ін’єкцій. До того ж потрібні ліки для відновлення функцій нирок і нервової системи.
Крім того хлопець проживає в орендної кімнаті і не в змозі оплатити житло самостійно. У цьому йому допомагають волонтери, тому що всі свої заощадження, каже, вже витратив.
Без допомоги активістів Микола не має можливості вийти з дому, але друзі не залишають хлопця без уваги. Власник кімнати попереджав Колю, що умови дуже незручні для людини з особливими потребами, але Микола не скаржиться, і розповідає, що колеги – часті гості вдома.
Микола Лунін з дитинства виховувався в Амвросіївському інтернаті. Мати зловживала алкоголем, і не займалася вихованням сина, тому пізніше жінку позбавили батьківських прав. Коли мати дізналася, що Микола став інвалідом, сама відмовилася від сина. 20 років хлопець не спілкувався з матір’ю, нічого про неї не знає, але здогадується, що та й досі веде аморальний спосіб життя.
Батько Миколи покінчив життя самогубством, коли дізнався про зраду дружини. Тоді Миколі було всього 6 років.
Крім батьків у Миколи є старенькі бабуся і дідусь, але допомогти онуку вони не в змозі, також є сестра, яка вже має свою сім’ю і дітей, тому не спілкується з рідним братом.
 
Микола один пручається всьому світу, і вірить, що незабаром зможе вести повноцінний спосіб життя. Мріє про свою сім’ю та дітей. І ви можете допомогти йому в цьому.
Пам’ятайте, що ніхто з нас не застрахований від нещасних випадків, кожна гривня може стати для нього справжнім порятунком.
Для всіх небайдужих публікуємо особистий рахунок Миколи
5168 7556 0467 6326 (карта ПриватБанку)