Миколаївський кореспондент та представник МТОП БПП Алевтина Добровольська ініціювала Всеукраїнський соціальний відеопроект (передача) «Лабіринт правди. Про живе», який розкриває всі аспекти та проблеми життя та побуту демобілізованих військовослужбовців-інвалідів та переселенців-інвалідів.
Мета проекту: звернути увагу влади на життєві умови родин інвалідів АТО (контрактників та добровольців), переселенців-інвалідів, які покинули свої домівки на окупованих російськими бойовиками територіях.
У разі потреби додаткової допомоги Алевтина Добровольська надаватиме письмовий запит до органів місцевої влади з проханням вивчити проблему, врахувати соціальний статус військового (або переселенця), проконтролювати виплати пільг та задовольнити потреби демобілізованого.
Передача має благодійну складову, – у рамках проекту можливо зібрати кошти на медичну та психологічну реабілітацію (як військового-інваліда, так і членів його родини), тренінги, які навчають створювати власний бізнес, та культурне виховання і розвиток дітей військовослужбовців-інвалідів.
До партії за допомогою звернувся хлопець, який є переселенцем.
Микола Лунін у зв’язку з початком військових дій на сході країни не мав можливості звернутися до лікарів після нещасного випадку, що стався з ним в Маріуполі.
У 26 років хлопець опинився в інвалідному кріслі, лікарі говорили, що Микола ніколи не зможе знову навчитися ходити, та й зовсім, після тих травм, які отримав, не виживе. Але з того злополучного дня пройшло 4 роки і всупереч усім прогнозам і діагнозам Коля практично самостійно навчився ходити, щоправда, поки за допомогою вертикалізатора.
Зараз хлопець проходить лікування в Миколаївському державному експериментальному протезно-ортопедичному підприємстві, де знаходиться під пильною увагою лікарів. Допомагали Миколі усім світом, кошти збирали і військові 79-ої десантно-штурмової бригади.
Першу операцію Микола переніс в Донецькій лікарні. Там залишався близько місяця, потім був переведений в інший медичний заклад, де провів ще 3 місяці. За цей час Микола навчився сидіти в ліжку. У 2015 році повторно була проведена операція хребта.
Загалом півтора року з невеликими перервами Микола переносив важкі операції. Хлопець має діагноз компресійний перелом хребта з вивихом, з пошкодженням спинного мозку.
Тренування на вертикалізаторі починається з болю і під вигуки лікаря – не поспішати, але Микола пручається, а потім з полегшенням, що найстрашніша біль позаду, з посмішкою робить перші кроки.
Протягом року, незважаючи на те, що тренування є досить важкими, Микола наполегливо виконує фізичні вправи щодня. І не дарма, лікарі кажуть, що приблизно через два тижні інтенсивних тренувань до Миколи повинні повернутися сили і виконувати вправи буде набагато легше. Хлопець ще й самостійно тренується на скейті, і сперечається з лікарями, каже, що сам добре знає, що йому треба робити для того, щоб швидше стати на ноги.
Зараз Миколі необхідно пройти курс лікування ботулінотерапіі. Одна ампула такого препарату коштує близько 7-ми тисяч гривень, Микола потребує як мінімум 5 ін’єкцій. До того ж потрібні ліки для відновлення функцій нирок і нервової системи.
Крім того хлопець проживає в орендної кімнаті і не в змозі оплатити житло самостійно. У цьому йому допомагають волонтери, тому що всі свої заощадження, каже, вже витратив.
Без допомоги активістів Микола не має можливості вийти з дому, але друзі не залишають хлопця без уваги. Власник кімнати попереджав Колю, що умови дуже незручні для людини з особливими потребами, але Микола не скаржиться, і розповідає, що колеги – часті гості вдома.
Микола Лунін з дитинства виховувався в Амвросіївському інтернаті. Мати зловживала алкоголем, і не займалася вихованням сина, тому пізніше жінку позбавили батьківських прав. Коли мати дізналася, що Микола став інвалідом, сама відмовилася від сина. 20 років хлопець не спілкувався з матір’ю, нічого про неї не знає, але здогадується, що та й досі веде аморальний спосіб життя.
Батько Миколи покінчив життя самогубством, коли дізнався про зраду дружини. Тоді Миколі було всього 6 років.
Крім батьків у Миколи є старенькі бабуся і дідусь, але допомогти онуку вони не в змозі, також є сестра, яка вже має свою сім’ю і дітей, тому не спілкується з рідним братом.
Микола один пручається всьому світу, і вірить, що незабаром зможе вести повноцінний спосіб життя. Мріє про свою сім’ю та дітей. І ви можете допомогти йому в цьому.
Пам’ятайте, що ніхто з нас не застрахований від нещасних випадків, кожна гривня може стати для нього справжнім порятунком.
Для всіх небайдужих публікуємо особистий рахунок Миколи
5168 7556 0467 6326 (карта ПриватБанку)